|
Тема: «Життя – це мить, зумій його прожити»
Мета: переконувати учнів у тому, що кожна людина неповторна; формувати у дітей поняття, що кожна людина творить себе сама, вирішуючи проблему вибору; визначити власні духовні цінності учнів та риси характеру; виховувати бажання самовдосконалюватися, жити для людей, виконувати своє призначення на землі; цінити кожну мить свого життя.
Обладнання: малюнки «стежин життя», виховні зошити, малюнки «квітки життя», сигнальні картки, аудіо запис, стіннівка з творами дітей, малюнки гербів, збірка віршів Сербінової Альони.
Хід заходу
І. Організаційна частина.
― Діти, усміхніться одне одному, щоб наша сьогодні зустріч відбулася у теплій, дружній атмосфері, адже
«Якщо ти хочеш, щоб життя усміхалося тобі, спочатку ти сам усміхнись життю».
― Покажіть мені сигнальними картками, який у вас настрій?
― Сядьте зручно, заплющіть очі, тихо промовте: «Я вчуся, я хочу вчитися. Я працюю. Я готовий до праці».
ІІ. Повідомлення теми заходу.
― А розпочати нашу зустріч я хочу ось такою притчею. Послухайте її і скажіть про що ми будемо говорити сьогодні.
ПРИТЧА
Їхав мандрівник і побачив, як чоловік біля свого будинку саджає маленькі гілочки.
— Для чого ти їх саджаєш? - запитав мандрівник.
― Дерево виросте і захистить від спеки будинок.
Мандрівник заперечив:
― Але ж ти вже помреш, коли воно виросте.
Чоловік відповів:
― Для нас дерева саджали наші діди, а я саджаю для дітей.
― Як ви думаєте, хто мав рацію? Чому?
― Що зробили для вас інші люди?
― Чи робите ви, або плануєте зробити в своєму житті щось для інших?
― Так про що ми будемо говорити сьогодні? (Відповіді дітей)
― Діти! Давайте поговоримо про життя!
Отак от зберемось і поговорим.
Поділимось і радістю і горем.
Давайте поговорим про життя!
Життя прожить – не поле перейти,
Життя – це мить, зумій його прожити,
Щоб гідний слід на світі залишити.
― Тема сьогоднішньої нашої зустрічі
«Життя – це мить, зумій його прожити»
― Як ви вважаєте, чи важлива ця тема?
― Ми повинні з’ясувати такі питання:
- Хто? (дитина)
- Повинні що робити? (учитися, працювати)
- Як? (старанно, наполегливо)
- Для чого? (приносити користь)
- Навіщо? (залишити гідний слід на землі)
- Щоб стати ким? (людиною)
― Ми з вами маємо щиро і відверто дати відповіді на ці запитання.
ІІІ. Основна частина.
1) Твоє життя.
― Щодня перед кожним із вас постають запитання:
Хто я?
Навіщо я прийшов у цей світ?
Куди йде моє життя?
Чи хтось колись про мене згадає?
― Людське життя… Неповторне та звичне, радісне й сумне, сповнене глибоких переживань.
― Люди… Їх мільйони… Усі вони зовсім різні й чимось неповторні. Вони мов ті зорі на небі, що горять своєрідним світлом.
ЛЕГЕНДА
За легендою, коли народжується дитина (вивішую в центр, де питання хто? Силует дитини) Бог запалює на небі нову зірку і посилає до дитини ангела-охоронителя. Уві сні ангел цілує дитину тричі: в чоло – аби вона зростала розумною; в личко – щоб була красивою; в груди – аби здоров’я, любов та доброта вселилися в її тіло, серце та душу.
― Як ви думаєте, навіщо Бог запалює на небі зірку?
―А ось послухайте вірш, який так і називається «Зорі»
Мамо люба! Глянь, як сяють
Ясні зорі золоті.
Кажуть люди: то не зорі –
Душі сяють то святі.
Кажуть: хто у нас на світі
Вік свій праведно прожив,
Хто умів людей любити,
Зла ніколи не робив, –
Бог того послав на небо
Ясно зіркою сіять…
Правда, мамо, – то все душі,
А не зорі там горять?
Так навчи ж мене, голубко,
Щоб і я так прожила:
Щоб добро робити вміла
І робить не вміла зла.
Щоб життя прожить не марно
Гідний слід свій залишить.
Щоб мене згадали люди
Вічно в пам’яті їх жить.
― А на мою думку, Бог запалює зірку на небі, для того, щоб вона освітлювала стежину життя кожної людини, щоб ми могли пройти по ній гідно.
2) Стежина життя.
― Часто кажуть, що у кожної людини є дві стежини життя.
Перша – вузька, безводна, засіяна колючками, повна небезпек. Тільки наприкінці вона стає рівною, з родючими садками.
Друга стежина – поросла квітами, сповнена насолод, а наприкінці стає кам’янистою, небезпечною.
― Яка вам більше подобається?
― Яку б ви обрали для себе?
Інтерактивне опитування.
― Запрошую узяти участь в інтерактивному опитуванні.
― Якщо ви впевнені, що вам подобається І стежина і ви обрали її для себе, покажіть зелений колір.
― Якщо, на вашу думку, вам подобається ІІ стежина і ви обрали її, покажіть червоний колір.
― А якщо ви не впевнені і вам потрібна допомога підніміть руку.
Діти піднімають сигнальні картки
― Дякую.
3) Робота над оповіданням В.Сухомлинського «Сяйна вершина і кам’яниста стежка»
― А зараз я пропоную прочитати оповідання В.Сухомлинського, в якому він висловлює свою думку.
СЯЙНА ВЕРШИНА І КАМ’ЯНИСТА СТЕЖКА
Подорожній стоїть під високою-високою горою. Її Вершина покрита вічним снігом, а внизу, біля підніжжя, цвітуть троянди. Подорожньому треба піднятися на високу Вершину. Він рушив у дорогу.
Іде день, іде другий. До Вершини гори веде вузенька Кам’яниста Стежка. Глянув Подорожній на Вершину. Вона сяє в променях сонця. Другої ночі Подорожній ночував серед холодного каміння.
Уранці проснувся й знову побачив перед собою Сяйну Вершину. У променях ранкового сонця вона була рожева. Пішов далі Подорожній Кам’янистою Стежкою. Важко йому дихати, ледве ноги пересуває. На Кам’янистій Стежці то камінь гострий, то яма, то вибоїна.
Зітхнув Подорожній, витер піт і питає:
― Скажи, Кам’яниста Стежко, чого так важко тобою іти?
― Як ви думаєте, що сказала Кам’яниста Стежка?
― Щоб дізнатися, як закінчується цей твір, складіть з розсипаних слів останнє речення. (Відповідь записуємо у зошит)
(Бо я веду до Сяйної Вершини, - відповідає Кам’яниста Стежка)
― Як ви вважаєте, чому Подорожній пішов Кам’янистою Стежкою, а не вибрав ту, яка поросла квітами і сповнена насолод. (Тому що вона наприкінці вона стає кам’янистою і небезпечною).
― З чим можна порівняти Кам’янисту Стежку? (зі стежиною життя кожної людини).
― А з чим можна порівняти Сяйну Вершину? (з тим, чого людина досягла в житті).
5. Робота в парах.
― А зараз поспілкуйтеся зі своїм товаришем по парті і з’ясуйте: Що повинні ви робити, щоб дійти до Сяйної Вершини? (Відповіді дітей)
― А зараз давайте запишемо у зошитах відповідь на питання «Що повинні робити?» (Учитися, працювати).
― Як ви розумієте «З малої стежини – твій шлях до Вершини».
4) Ти – будівник свого життя.
― Скажіть, будь ласка, чи може людина жити і не замислюватися над метою життя?
― А у якому віці людина повинна прагнути розуміти сенс свого життя?
― Бо є людське життя коротке і дається воно тільки раз. І кожному потрібно старатися прожити його так, щоб не було соромно за марно прожиті роки.
5 ) Робота над твором В.Сухомлинського «Перед справедливим суддею»
― А зараз ми, діти, попрацюємо ще над одним оповіданням, щоб дати відповідь на питання «Як?»
ПЕРЕД СПРАВЕДЛИВИМ СУДДЕЮ
Колись у людей був такий звичай: коли людині, що прожила життя, наставала година помирати, вона поставала перед Справедливим Суддею, і той вирішував, що залишиться в світі від неї: повага людей, любов, шана, вічна слава чи всього-навсього маленька згадка.
І ось настав час помирати Працьовитій Людині. Прийшла вона до Справедливого Судді. Той і питає:
― Скільки літ прожила ти на світі?
― Дев’яносто дев’ять, – відповідає Працьовита Людина.
― Показуй свої роки.
А Працьовита Людина щодня садовила по одному дереву. Скільки днів вона прожила, стільки дерев й виросло. Повела Працьовита Людина Справедливого Суддю, стала показувати дерево за деревом. Багато днів минуло, поки Справедливий Суддя оглянув ліс, що виростила Працьовита Людина.
Оглянув і сказав:
― Гарно ти прожила життя. Нехай залишиться від тебе у світі вічна слава.
Спокійно померла Працьовита Людина. Настав час помирати Неробі.
― Скільки літ ти прожив на світі? – питає у нього Справедливий Суддя.
― Дев’яносто дев’ять, – відповідає Нероба
― Показуй свої роки.
А Неробі й показати нічого. Побачив Справедливий Суддя перед собою порожнє місце.
― Ну, що ж, нехай залишиться від тебе забуття, - вирішив Справедливий Суддя.
Нероба помер, і тої ж миті люди про нього забули.
― Чому Працьовита Людина померла спокійно?
― Як ви розумієте такі слова: «Ну що ж, нехай залишиться від тебе забуття».
― Як ви думаєте, яка людина досягла Сяйної Вершини? І чому?
― Давайте знову повернемося до наших питань на які ми повинні дати відповідь. (Діти повинні учитися, працювати «Як?» старанно, наполегливо)
― Для чого? (щоб приносити користь)
― А навіщо? (щоб залишити гідний слід на землі)
― Щоб стати ким? (Людиною)
― Який висновок ми можемо зробити?
(Людина народжується на світ, щоб лишити по собі слід вічний)
6) Робота в групах.
―А зараз підніміть руку, хто із вас у своєму житті хоче досягнути Сяйної Вершини?
― Добре, але для цього нам потрібно виконати завдання в групах, яке називається «Квітка життя».
«Квітка життя»
― Розфарбуйте та заповніть «квітку життя» відповідними кольорами.
Кожна пелюстка квітки – це риса, якими повинна бути наділена людина, щоб про неї можна було сказати, що вона недарма прожила своє життя.
(Завдання на листочка).
Діти вивішують свої квітки на Сяйну Вершину
Отже, тільки наполеглива праця залишає слід на Землі, людське серце завжди має бути відкритим для добра, щирості.
Таким повинне бути серце кожної із нас.
Прислухайтесь, як воно б’ється.
Воно відлунює: «Пам’ятай, що ти – людина! Людина народжується на світ, щоб залишити слід вічний. Життя – це мить, зумій його прожити!»
7) Метод «Прес».
«Людина народжується не для того, щоб зникнути безслідно, а щоб залишити після себе слід на землі, в думках, у серцях інших людей»
― Прочитайте епіграф нашої зустрічі і висловіть свою думку з приводу цього епіграфу.
― Слідкуйте за тим, щоб кожний етап відповіді починався із зазначених слів
Я вважаю, що …
Оскільки …
Наприклад …
Отже …
8) Презентація проекту «У чому полягає сенс життя»
― Готуючись до нашої зустрічі, у нашому класі працювала «Пошукова група», яка працювала над проектом «У чому полягає сенс життя?».
― Давайте надамо їм слово.
― Група дітей нашого класу працювали над проектом і шукали відповідь на питання «У чому полягає сенс життя?»
― Щоб знайти відповідь на це питання ми зверталися за допомогою до дорослих, а зокрема, до батьків, дідусів та бабусь.
― Проводили у них опитування, брали інтерв’ю і разом намагалися написати твори про сенс життя.
― А ще ми ходили до бібліотеки, щоб знайти цікаві оповідання, в яких розповідається про людей, які залишили гідний слід на землі.
― Ми зрозуміли, що їх багато: В.Сухомлинський, Т.Шевченко, Ю.Гагарін, К.Білокур, Сергій Павлович Корольов та багато інших.
― А також ми запропонували нашим однокласникам спробувати скласти вірші про сенс життя і прийняти участь у конкурсі «Проба пера», де переможцями стали Дерець Ганна та Євтушенко Ангеліна.
― Ми пропонуємо послухати декілька віршів. (Діти читають вірші)
― А у нашої Альонки відкрився талант і вона тепер мріє стати видатною поетесою. За 3 тижні вона склала 59 віршів. І тепер у неї є навіть своя збірочка «Мої перші кроки».
― Бути справжньої людиною – це означає бути доброю, щедрою, милосердною, вихованою, гідною того, щоб жити на планеті Земля.
― Ми зрозуміли, що людське життя коротке і дається воно тільки раз.
―І кожному потрібно старатися прожити його так, щоб не було соромно за марно прожиті роки.
― Отже, життя – це шанс кожного. Треба скористатися ним.
― Ми будемо старатися прожити так, щоб залишити гідний слід на землі і дійти до Сяйної вершини. Бажаємо успіхів.
― Пам’ятайте! «Життя – це мить, зумій його прожити!»
IV. Підсумок зустрічі
Заключне слово вчителя
Дякую вам діти.
Перегляд заповідей Матері Терези.
Джерело: http://classportfolio.ucoz.ua | 
